Як відомо, без погляду в майбутнє та без моделей майбутнього – неможливо побудувати нічтого нового. Надання сенсів, втім, не є лише прерогативою науковців, але й мислителів з широкого кола різних сфер людської діяльності.
Фантастика — є і залишається криївкою утопістів, невичерпним резервуаром технологічних, наукових, та філософських ідей, які як потенціальна енергія накопичуються під час швидкого розвитку суспільства, для того щоб у момент сповільнення темпів соціального та технологічного прогресу могла бути використана для наступного періоду швидкого розвитку суспільства.
Фантастика – це наші нереалізовані мрії, те саме гріновське «несбывшееся» біля розмитих та туманних громадь якого ми пропливали в останні 30-40 років. Це – задзеркалля теперішньої Реальності, Інобуття наших надій.
Фантастика – це, в тому числі, наші остороги, це попередження, це смертельна загадка. Це загадковий та зловісний Сфінкс можливого Майбутнього.
Суспільство можна виміряти не лише за допомогою соцопитувань але й фантастикою, так би мовити «лінійкою фантастики», якщо накинути на людський соціум примхливу сітку координат. Соціальна роль фантастики у тому що рух суспільства завжди є рухом в тих координатах, які вже накинули для нього фантастичні сюжети та ідеї.
В запропонованій дискусії будуть обговорені питання взаємодії архаїчних та новітніх моделей майбутнього, відображених в літературі та їхній взаємозв’язок із дійсними зрушеннями в суспільстві та технологіях.